| РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ВИКОРИСТАННЯМ
ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
Сучасний урок - це урок демократичного спрямування. Його проводять не так для учнів, як разом з ними. Його характеризує не навчання словом, а навчання організованою справою. Сучасний урок вимагає переосмислення пріоритету методів, прийомів та видів навчальної діяльності, розширення їх методичної палітри. Шпальти періодичних педагогічних видань переповнені розробками інноваційних технологій. Тому іноді, формулюючи проблему, над якою будемо працювати за власним бажанням чи за вимогою часу, прагнемо, щоб, як говорив український класик, звучала вона «по-модньому», бажано зі словами іншомовного походження.
За всю свою педагогічну діяльність я апробувала кілька інноваційних технологій. Хочу зауважити, що жодну з них не відкинула. Та повернулася до найголовнішої, яка, можливо, не звучить так красиво, як інші, але досить актуальна, має практичне значення, новаційну та інноваційну значущість: "Розвиток комунікативних здібностей учнів на уроках зарубіжної літератури з використанням інноваційних методів навчання". На мою думку, суттєво, щоб технологія була продуктивна, тобто - можливість повторення її всіма вчителями за звичайних умов, без надривів і подвижництва, характерних для ексклюзивних методів роботи.
Актуальність проблеми підкреслює й освіта за кордоном, де завданням учителів є не стільки надати учням ґрунтовні знання, скільки за допомогою ігор, імітації подорожей, навчання у групах, парах виробити комунікативні навички, координацію спільних інтелектуальних дій. інакше кажучи. - адаптацію до соціального середовища. Актуальність проблеми розвитку комунікативних здібностей учнів органічно пов'язана з природою мистецтва слова, втілена у відомій формулі автор - текст - читач. Література - це діалог між автором і читачем, який входить у комунікативний процес повноцінним партнером. Такий підхід до вивчення зарубіжної літератури дасть учням змогу відчути неповторність авторського слова, зрозуміти індивідуальність стилю письменника. Справа вчителя - побудувати сприйняття та аналіз літературного твору як діалог з автором, його позицією, ідеями, переживаннями.
Практичне значення проблеми підтверджує те, що саме вміння спілкуватися, критично мислити, приймати рішення є складовими моделі сучасного випускника. Держава як замовник хоче отримати не «нашпигований» знаннями суб'єкт, а високоосвічену, самодостатню, успішну, конкурентоспроможну особистість, яка вміє спілкуватися, критично мислити, знає своє життєве призначення, володіє різноманітними компетентностями.
Питання здійснення компетентнісного підходу цікавлять науковців усього світу. Міжнародна комісія ради Європи у своїх документах теж розглядає поняття компетентності, яке сприяє досягненню успіхів, відповідає багатовимірним сферам життя. Життєві компетентності вивчають науковці Л. Сохань. і. Срмаков, Є. Павлютенков. Т. Титаренко. Ю. Бондаренко. Погляди цих учених я повністю поділяю і тому підпорядковую свою роботу з учнями головному завданню - учити, розвивати, збагачувати, досягти того, щоб усі вміння і навички школярів стали для них доброю школою життя.
Літературне комунікування досліджується зарубіжними та вітчизняними вченими минулого століття. Основою діалогізму автора з читачем стали праці представників російської «формальної школи» та близьких до них (М. Бахтін, В. Шкловський. Ю. Титянов. В. Жирмунський). Німецька школа «рецептивної естетики» (Г.-Р. Яусс, В. Ізер. Р. Варнінг та ін.) запропонувала вважати читача головним у літературній комунікації, надавши йому основні привілеї. Саме читач визначає інтерпретацію літературного твору. Автор лише спрямовує читацькі очікування.
Діалог з літературним твором виключає сприйняття готових висновків-оцінок з підручника та слів учителя.
На моє тверде переконання, ми часто забуваємо, що література - це не тільки навчальний предмет, а й вид мистецтва, основна функція якого полягає в тому, щоб розважати та нести насолоду, А виконуватиме література ці функції тоді, коли саме літературний твір буде головним об'єктом читання, дослідження, вивчення, аналізу. Головним Інструментом на уроці має стати слово - чи то авторське, чи то вчителя, чи то учня. Як говорила головна героїня фільму "Іронія долі», учитель російської мови та літератури: «Я хочу научить детей хоть чуточку мыслить, иметь обо всем своє собственное мнение». Тому вважаю, що головне - працювати не над технологією заради її апробації чи використання, а організовувати І навчальну діяльність, спрямовану на розвиток здібностей дітей, шляхом використання інноваційних технологій.
Одна з найпопулярніших і вже досить «затертих», знову ж таки саме на шпальтах педагогічних видань, а не в роботі вчителя. - це інтерактивна методика. Її використання, враховуючи сучасний рівень розвитку інтелектуальних здібностей учнів, досить доцільне. Працюючи в парах, малих та великих групах, учень не залишається сам на сам з проблемою, яку поставив перед ним учитель. Мікрогрупа активізує розумові здібності найвідсталішого учня. Тому група, створена навіть з учнів середнього рівня навчальних досягнень, дає хоч і маленький, але результат, тоді як учень цього рівня, працюючи самостійно, такого успіху здебільшого не досягає. Деякі вчителі досить скептично ставляться до інтерактивних методів навчання, Для цього є свої причини. Це передусім рухливість (учні міняють свій склад у групах), шум (обговорюють питання, діляться отриманою інформацією та ін.). Проте рух - це життя, а шум - це розмови з теми. Головне - у процесі навчання всі набувають знань і навичок, найрозумніші ж - передають знання іншим. Активізація навчальної діяльності сягає високого рівня, а вчитель зі звичайного наставника, носія знань перетворюється на непомітного керманича.
Окремої уваги заслуговують інформаційно-комунікативні технології, або простіше комп'ютерне навчання. Книжка вже давно стала не єдиним джерелом інформації. Мережа Інтернет, електронні носії різних форматів, погодьтеся, досить зручні, швидкісні, мобільні. Сучасні діти володіють комп'ютером, але на своєму, «ігровому рівні». Наше завдання - спрямувати їхню діяльність у русло пізнавального розвитку. Для вчителів розроблена спеціальна «Програма Іntel. Навчання для майбутнього». Я закінчила такі курси і отримала сертифікат, але найголовніше - навчилася створювати презентації, слайдові фільми, веб-сторінки, сайти, публікації. Деякий матеріал уроку, особливо інформаційного характеру, доцільно опрацьовувати, використовуючи комп'ютерне Завчання. До створення електронного продукту часто залучаю дітей із середнім рівнем навчальних досягнень. Як результат - зацікавленість предметом, підвищення якості знань, відчуття інтелектуальної спроможності.
Використання мультимедіа давно знайшло своїх шанувальників, особливо враховуючи те розмаїття аудіо, СD та DVD-дисків, на яких розміщені літературні твори, художні фільми за творами, енциклопедичний матеріал, віртуальні екскурсії музеями світу, біографічні дані письменників тощо. Існуючі комп'ютерні програми можуть урізноманітнити і навіть дещо спростити засвоєння навчального матеріалу, зокрема використання різнопланових енциклопедій, електронної бібліотеки світової літератури, мережі Інтернет.
Вагоме місце на уроках належить і методиці критичного мислення, яка за своїми формами досить близька інтерактиву і дослідницькому методу, і методу проектів. Робота над проектом - це практика особистісно орієнтованого навчання. Під час створення та захисту проектів учні вчаться працювати в трупах, поглиблюють свої знання, приймають колективні рішення, набувають навичок публічного виступу. Спочатку цю технологію я використовувала у роботі з обдарованими дітьми, тепер створюю групи з учнів різного рівня навчальних досягнень. Отож, працюють усі.
Але, на мою думку, найголовніше на уроці не технологія, а учень, в якому ми, використовуючи різні технології, розвиваємо комунікативні здібності, пізнавальну активність, інтелектуальну спроможність, суб'єктивність мислення, ініціативність, мовленнєву активність, дослідницькі уміння та навички самостійної роботи.
Інноваційна значущість основної Ідеї досвіду полягає у гармонійному поєднанні сучасних новітніх технологій та класичної методики викладання зарубіжної літератури. Використання однієї інноваційної технології зробить навчальний процес збіднілим, тільки класичної методики - несучасним.
Про новаційну значущість свідчить постійний рух уперед, бажання змін, оновлення. У процесі роботи часто розробляю нові навчальні ігри, разом з учнями на уроці, використовуючи великий екран, створюю схеми, таблиці, опорні конспекти, слайдові фільми, презентації.
Педагогічний колектив нашої школи впроваджує новітні навчальні технології не тільки під час уроків, а й у позаурочний час, використовуючи весь освітній простір.
Упродовж усієї педагогічної діяльності спираюсь на творчість радянських педагогів: В. Сухомлинського. А. Макаренка, наукові та практичні дослідження зарубіжних педагогів Д. Джексона. К. Сміта. Д. Дьюї. Перш ніж почати апробацію нової технології, вивчаю її теоретичну базу. Настільними книжками стали «Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід». «Технологія формування та розвитку критичного мислення», І, П. Підласий «Продуктивний педагог». Особливу подяку хочеться висловити редакції журналу «Всесвітня література в середніх навчальних закладах України»
Найважливішою проблемою, яка сьогодні виникає під час викладання предмета "Зарубіжна література" в загальноосвітній школі, є низький рівень читацької активності та читацької і загальної культури, естетичного смаку школярів. Тому вважаю, що першочерговими є завдання стимулювати інтерес до читання, учити дітей відчувати красу та виразність художнього слова, формувати грамотного, кваліфікованого читача. З цією метою завжди використовую девіз: «Читайте з нами, читайте, як ми, читайте більше нас!»
У своєму короткому описі досвіду роботи я намагалася розкрити актуальність, значущість та результативність проблеми, над якою працюю. Що ж до інновацій, хочу застерегти бути уважними й обережними, не слід застосовувати якийсь метод, керуючись лише педагогічною модою. Але незаперечно те, що урок має відповідати сьогоднішнім вимогам - бути сучасним, а отже цікавим, новаторським, а інколи і суперечливим. Мені дуже імпонує мета сучасної освіти, яка чітко визначена в «Національній доктрині розвитку освіти» - створити умови для розвитку особистості, її творчої самореалізації. Відповідно головними завданнями вчителя-словесника є сприяння розвитку комунікативних компетентностей, а саме: володіння мовою та немовними засобами спілкування, стимулювання активного висловлювання своєї думки та адекватного сприйняття відгуків, формування вміння активного слухання, навчання публічно захищати реферати, науково-дослідницькі роботи, забезпечення толерантного спілкування у процесі роботи на уроці та в позашкільний час.
| |
